Свою … річницю Ветеранська організація с. Новосілки відзначила поїздкою 29 червня у мальовничий край Полісся – місто Радомишль, де українська історія і культура розвивалися у контексті світових культур. Цьому місту судилося стати всесвітньо відомим.

Адже доля обрала це місце, щоб воно засяяло яскравим духовним діамантом замку-музею Радомишль на найдавнішому європейському Шляху Королів Via Regia – великому культурному шляху Ради Європи, який йшов через вісім європейських країн – Іспанію, Францію, Нідерланди, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь і Україну.

Замок Радомишль – єдиний у світі музей української домашньої ікони «Душа України» – було створено для людей Ольгою Богомолець. Нащадок давнього дворянського роду Богомольців, який ще у ХІV столітті був нобілітований гербом Богорія, а у ХVІІ столітті – гербом Помян, Заслужений лікар України, професор, директор Інституту дерматології та косметології, відома співачка та авторка українських романсів, меценат і колекціонер, ініціатор благодійних соціальних та освітніх проектів, лікар і душа Майдану, сьогодні Радник Президента України з питань охорони здоров’я, у 2007 році почала реконструкцію старого млина у місті Радомишлі з метою створення музею і вже у 2011 році історико-культурний комплекс, замок-музей Радомишь, відчинив свої двері для відвідувачів. «Я мріяла створити живий музей, щоб він став і новою домівкою для тисяч осиротілих ікон, і щоб люди могли доторкнутися до історії своїх родин, і свого народу, пишатися нею і не повторювати помилок минулих поколінь», – писала засновниця музею.    

Екскурсії музеєм починаються із зали понівечених ікон: порубані на дошки та обезголовлені образи ХVІІІ століття, віконниці, зроблені з розпиляного образу Святого Миколая, скатертина-ікона, витягнуті з полум’я, прострілені над німбом з револьвера ікони та скриня, зроблена з порубаних на дошки ікон. Побиті, поламані, прострелені, пропалені, понівечені ікони у часи доби радянської духовної руїни з Божою поміччю знайшли своє возвеличення у музеї української домашньої ікони. Перша ікона була піднята з багнюки… і освячена на довге життя.

Сьогодні в експозиціях музею розміщено понад тисячу домашніх ікон, ще чотири тисячі чекають на своє нове пришестя. Воістину слава і хвала берегині української домашньої ікони Ользі Богомолець за друге життя нашої унікальної сакральної спадщини.

У замку-музеї Радомишль проводяться екскурсії для дітей молодшого шкільного віку («Побут і традиції українського народу»), підліткам  («Замки і таємниці будівництва фортифікаційних споруд»), старшокласникам («Історія релігій і технології виготовлення паперу»), дорослим («Особливості домашньої і народної ікони», яка слугувала оберегом українського народу).

У замку-музеї представлені домашні іконостаси на полотні, народні ікони, козацькі ковчежні ікони, гуцульські іконостаси-складні, ікони на склі, дереві та металі, подорожні та обрядові образи, написані у ХVІІ-ХХ ст. народними та професійними майстрами-іконописцями. У написанні домашніх ікон задіювалися унікальні технології з використанням природних матеріалів, тканин, кераміки, каменю, різноманітних натуральних фарб, технік тиснення, вишивання, різьблення, плетення, гаптування та лиття.

У музеї можемо доторкнутися до історії, культури, сакрального мистецтва та долі українського народу. Тут зупиняється плин часу… Ступаєш тихо, як у храмі… Тут дух народу й душі української. Пройтися залами замку-музею, як проходилися найшанованіші гості (кардинал Любомир Гузар, Предстоятель Української греко-католицької церкви Блаженнійший Святослав Шевчук, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан), який у 2009 році освятив пам’ятник архімандритові Києво-Печерської Лаври Єлисею Плетенецькому на території ландшафтного парку, посли Польщі, Чехії, Німеччини, Великобритації, Аргентини, Мексики, іконописці з Канади, Австралії, Америки, Греції та Росії), зупинитися на мить, доторкнутися серцем і відчути душею енергетику українських домашніх ікон, які перебували на покуті, накриті вишитими рушниками у багатьох домівках наших пращурів… У них свій розмір, фон, обємність, точність у відображенні дрібних деталей, виразність, оклади (або їх відсутність), характер, орнамент, колористика, прикраси, емоційна насиченість. А деякі лики святих навіть усміхаються. Тут особлива аура всіх областей України. Перед ними тисячі матерів вимолювали долі своїм дітям. «Пречистій ставила, молила, щоб доля добрая любила її дитину…» (Т. Г. Шевченко).

В експозиції музею понад 100 унікальних образів, присвячених Пресвятій Богородиці. Навчання Діви Марії, де Пресвята Анна тримає на колінах книгу, а маленька Діва Марія вчиться читати, маленький Ісус на колінах Діви Марії тримає в руках яблуко, унікальні образи Успіння і Коронування в Обрядовій залі, образ Богородиці «Годувальниці» на полотні у залі іконостасів та інші, які сповіщають про моменти зачаття Діви Марії Пресвятою Анною до Успіння Богородиці, її Вознесіння і Коронування. У замку-музеї представлені і такі Богородичні ікони: Богородиця Утамуй мої печалі, Неопалима Купина Старозавітна, Богородиця Нев’янучий цвіт, Богородиця Всецариця (Панахранта), Ікона Божої Матері Ченстоховської, Богородиця Охтирська – святиня Східної України, Козельщанська Богоматір – святиня Полтавщини, Богородиця Бердичівська – найбільша католицька святиня України, Богородиця Озерянська – святиня Харківщини, Богородиця Володимир-Волинська – святиня Волині, Володимирська (Вишгородська) Божа Матір – святиня Росії, Богородиця Печерська, Богородиця Іллінська-Чернігівська – святиня Чернігівщини й Північної України, Богородиця Чернігівська-Єлецька й багато інших унікальних образів Пресвятої Богородиці.

В експозиції музею представлена унікальна колекція гуцульських-складнів ХVІІІ і ХІХ ст. У центрі іконостаса-складня у ковчезі вміщувався, як правило, образ Діви Марії. У колекції музею поряд знаходяться образи Діви Марії православні, греко-католицькі, римо-католицькі, старообрядні й ті, які шануються усіма конфесіями.

Домашні ікони були своєрідними ознаками не тільки духовності, а й заможності родини. Деякі з них сягали кількох метрів і розміщувалися між вікнами. Іконостаси завжди були багатосюжетними. На особливу увагу заслуговують «мірні» ікони – своєрідні амулети українців. За розміром новонародженого вирізалася дошка, на якій після хрещення дитини замовляли іконописцю образ святого покровителя немовляти. Цей образ батьки клали дитині в колиску. З цим образом-оберегом життя дитини продовжувалося у мирі, доброму здоровї  і в гармонії з навколишнім світом.

Унікальним є експонат колекції – ікона, на якій три покоління сповивальниць перерізали пуповини немовлятам, освячуючи їх прихід у цей світ. Надзвичайно цікавими є образи на всяку потребу: щоб у серці не оселився гнів, щоб дівчина росла цнотливою, щоб навернути дітей на розум, щоб пологи пройшли легко, щоб зуби не боліли, щоб хата не згоріла, щоб худоба не хворіла…

На особливу увагу заслуговують подорожні ікони-складні – мініатюрні іконостаси гуцулів. Вони маленькі за розміром, часто кишенькові, виготовлені з деревини чи металу. Найчастіше на подорожніх іконах писали лики Пресвятої Богородиці, Святого Миколая чи святих покровителів імені власника.

Неперевершеними є у музеї колекції старожитностей. Тут дитячі колиски, скрині різьблені, ковані, мальовані, каретні з явора, дуба, ялини, сосни, груші, іноді бука – домашні реліквії, які передавалися з покоління в покоління; колекція старовинних прасок; стародавні інструменти, начиння, кінська збруя (вудила, стремена, підкови кількох типів, наконечники дротиків) та зброя над головою в Трапезній; серпи, коси-горбуші, льодоруби, різці, тесла, сокири, ковальські обценьки, лемеші від дерев’яних плугів; деревяні жорна, бортні – вулики для диких бджіл, товкачки, дерев’яні ступи, грузила; колекція плетених амфор, які застосовувалися у германців, кельтів, слов’ян для зберігання зерна, води, олії, вина; колекція старовинних дитячих забавок – возики на колесах, санчата, коники і півники; колекція старовинних люстр; колекція антикварних меблів – старовинні секретери з великою кількістю маленьких скриньочок і шухлядок для листів, паперу, чорнила, пера для письма, комоди, бюро, столи, стільці, дзеркала у залах музею й гостьових кімнатах з Франції, Нідерландів, Англії, Німеччини; колекція канделябрів; колекція деревяних скульптур тощо.    

Варто згадати фортифікаційні споруди замку, які запамятовуються як дорослим, так і малечі. Колись головні башти фортець і замків (донжони) служили водночас і цитаделлю, і житлом, і арсеналом, і місцем для передачі сигналу тривоги – запалювали смолоскипи або били у дзвін. Згодом у вежах розташовували домові церкви або каплички. У вежі замку-музею розташована капличка унікальної ікони Пресвятої Богородиці з Веселкою. Веселка завжди сповіщала людям про диво. Тут моляться і ставлять свічки… А ще тут вежа «Дзвін бажань» 35 метрів заввишки, де возвеличені православні й католицькі ікони архангела Михаїла і святого Миколая-Чудотворця літнього і зимового. Увінчує вежу дзвіниця зі старовинним дзвоном, торкнувшись якого, можна загадати бажання.

Новосілчани стояли перед музейними експонатами та образами, які виглядають таємниче, кованими лавами біля замку, любувалися водограями і парком-музеєм із старовинними скульптурами,  були свідками виробничого дійства – майстер-класу у папірні з виготовлення черпаного паперу з кропиви, льону та конопель, на якому чітко виділяється водяний знак у вигляді храму.

У замку-музеї Радомишль є трапезна, де можна посмакувати смачними українськими стравами, камінна зала для проведення перемовин, семінарів, тренінгів, конференцій, обрядова зала, де під старовинними іконами відбувається реєстрація шлюбу, яка передує вінчанню у церкві Святого Миколая – одному із таїнств родинного життя.

Концертна (Камінна) зала на 120 місць за результатами акустичної експертизи відповідає найвищим європейським стандартам для виконання класичних акустичних творів. Це єдина концертна зала у світі, в якій бє живе джерело. З цього джерела, у випадку облоги, жителі замку-фортеці могли мати питну воду. У Камінній залі можна послухати народну, середньовічну, камерну музику, романси, авторську пісню і джаз, подивитись театральні постановки. Камінна зала наповнювалася українськими романсами відомої співачки, засновниці замку-музею Радомишль Ольги Богомолець.

Незважаючи на те, що нам не судилося побачити багато видів квітів і деякі із 60 різних сортів ірисів – від сніжно-білого кольору, через усі відтінки жовтого і бузкового до майже чорного, які цвітуть навесні, а також білі, рожеві й жовті водяні лілії, які доповнюють образ парку-музею Замку Радомишль, новосілчани-ветерани понесуть здобуту енергетику українських домашніх ікон, неймовірні спогади, знання про історію й культуру сакрального мистецтва, а через них і долю українського народу у свої домівки й організації. Адже відродження духовності народу, становлення особистості на засадах істини, добра і краси, християнських цінностей,  національної самобутності, української ідентичності, підвищення національної свідомості – основне завдання кожного громадянина України, особливо у часи лихоліть і війни на сході. Одним із засобів вирішення цих завдань є відвідування національних святинь та освоєння їхніх скарбів.

Вже не один рік малими стежинками і великими українськими дорогами веде Ветеранську організацію с. Новосілок Марина Володимирівна – великий ентузіаст, енергійна людина з новими творчими задумами, які неодмінно здійсняться нашими спільними зусиллями. Побажаємо багаточисельному товариству ветеранів добра, миру, нових звершень на благо рідної Вітчизни.

 

Ковальчук Т. І., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки   

                           та інформаційних технологій в освіті,

                          Національний університет біоресурсів і природокористування

                          України, член Ветеранської організації с. Новосілки

 

Титаренко Н. М., член Ветеранської організації с. Новосілки

 

СКАРБИ САКРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ: ЗАМОК-МУЗЕЙ РАДОМИШЛЬ

Свою … річницю ВЕТЕРАНСЬКА організація с. Новосілки, яку очолює Марина Володимирівна ТЕСАНЮК, відзначила поїздкою 29 червня у мальовничий край Полісся – місто Радомишль, де українська історія і культура розвивалися у контексті світових культур. Цьому місту судилося стати всесвітньо відомим. 

Адже доля обрала це місце, щоб воно засяяло яскравим духовним діамантом замку-музею Радомишль на найдавнішому європейському Шляху Королів Via Regia – великому культурному шляху Ради Європи, який йшов через вісім європейських країн – Іспанію, Францію, Нідерланди, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь і Україну.

 

Замок (з давніх часів напівзруйнований млин) Радомишль – єдиний у світі музей української домашньої ікони «Душа України» – було створено для людей Ольгою Богомолець. Нащадок давнього дворянського роду Богомольців, який ще у ХІV столітті був нобілітований гербом Богорія, а у ХVІІ столітті – гербом Помян, Заслужений лікар України, професор, директор Інституту дерматології та косметології, відома співачка та авторка українських романсів, меценат і колекціонер, ініціатор благодійних соціальних та освітніх проектів, лікар і душа Майдану, сьогодні Радник Президента України з питань охорони здоров’я, у 2007 році почала реконструкцію старого млина у місті Радомишлі з метою створення музею і вже у 2011 році історико-культурний комплекс, замок-музей Радомишль, відчинив свої двері для відвідувачів. «Я мріяла створити живий музей, щоб він став і новою домівкою для тисяч осиротілих ікон, і щоб люди могли доторкнутися до історії своїх родин, і свого народу, пишатися нею і не повторювати помилок минулих поколінь», – писала засновниця музею. 

 

1000 залишилося символів


Яндекс.Метрика